Аннотации:
У зв’язку зі згубними процесами руйнування загальнолюдських цінностей і погіршенням стану фізичного та психічного здоров’я мешканців світових мегаполісів проблема темпів життя сучасної людини й витіснення з її буднів розміреності та споглядального спокою набуває усе більшої актуальності. У статті досліджуються різні підходи до розуміння особистісної темпоральності людини та обрані нею у зв’язку із цим життєві позиції. Проаналізовано динамічну західну філософію, яка переважно закликала людину до дій, боротьби і змін, та східну, яка спрямовувала до споглядального спокою та розміреного часобуття. Досліджено швидкісні темпи життя людини у сучасних глобалізованих містах і мегаполісах, де розуміння часу тотально прагматичне.Наголошено, що час став для сучасного світу ідеєю фікс. Людина, яка живе у сучасному мегаполісі, не може дозволити собі марнувати час, адже, якщо вона не встигне встрибнути у швидкісний потяг, їй більше його не наздогнати. З огляду на це, вона обирає життя у стилі експрес: швидка їжа, швидкісні побачення, швидкісні потяги, швидкісний інтернет, швидкісний туризм тощо. У результаті їй не вистачає часу ні на що. Коли ж доводиться підводити підсумки свого життя, виявляється, що ні здобуте, ні сама ця гонитва не принесли їй ні душевного спокою, ні задоволення, ні почуття виправданості витрачених зусиль.Протилежно до такого підходу розглянуті традиції, які у той чи інший спосіб закликали людину до безпристрасності та спокою, відмови від надмірних бажань, непотрібних зусиль, боротьби із долею та світом. У статті темпоральність людини проаналізована у контексті проблеми пошуку нею сенсу життя, з огляду на що запропоновано низку способів, за допомогою яких сучасний представник глобалізованого суспільства може трансформувати стиль свого життя, адаптуватись до новітньої форми активності – ноодинаміки, та наповнити своє існування сенсом.
