Гіпотеза Геї в контексті глобальних викликів сучасності

Abstract

Глибинний розрив зв’язку людини з природою, кризові ситуації та катаклізми, самотність, усвідомлення крихкості власного буття, з якими індивід стикається у своїй буденності, актуалізують переосмислення місця людини у світі. Відтак, чималої популярності сьогодні набуває трактування нашої планети як універсальної живої системи, яка підтримує баланс і самостійно регулює процеси, покликані забезпечити найоптимальніші умови існування для всіх видів. Також розглянуто можливість переходу від споживацько-хижацького до гармонійно- цілісного ставлення людини до природи. У роботі використано порівняльно-критичний метод, за допомогою якого зіставляються різноманітні тлумачення гіпотези Геї і тих процесів, які відбуваються на нашій планеті: організмічне, механістичне, екзистенціальне і ґрунтоване на «відкритій раціональності». Звернуто увагу на один із найсуперечливіших аспектів гіпотези Геї, згідно якого Земля – це не тільки біофізична сутність, а й психічна. Відтак проаналізовано позицію панпсихізму з метою з’ясування її реалістичності. У сфері масової культурної індустрії втілюються екологічно орієнтовані ідеї й теорії, спрямовані на трактування планети як живого організму. Розглянуто результати наукових досліджень, які доводять наявність свідомості та здатності комунікувати в живих організмів (і не лише людських). У цьому контексті проаналізовано дослідження, згідно з якими людина не може бути визнана абсолютно індивідуальною, зацикленою на собі системою. Окреслено аргументи на користь визначення людини як голобіонту – системи різноманітних організмів, які постійно взаємодіють між собою.