Streszczenie:
У роботі досліджено теоретико-методологічні засади формування
конкурентоспроможності країн у контексті глобалізації та розвитку брендингу
як
інструменту підвищення міжнародної інвестиційної привабливості.
Визначено роль національного бренду як нематеріального активу, що впливає на
стратегічне позиціонування держави у світовому економічному просторі.
Проаналізовано інституційні, нормативні та інформаційно-комунікаційні
передумови переходу до еко-орієнтованої моделі господарювання, яка все
більше визначає критерії глобальної конкурентоспроможності. Представлено
динаміку розвитку сектору відновлюваної енергетики в Україні, ідентифіковано
ключові бар’єри та можливості впровадження еко-економічних ініціатив, а
також їхній вплив на структурну трансформацію. Розглянуто глобальні сценарії
еко-економічного розвитку до 2030–2050 років та їхній вплив на нові парадигми
конкурентоспроможності країн. Здійснено прогнозні оцінки розвитку еко
економіки України з урахуванням євроінтеграційного вектору та визначено
основні ризики реалізації екологічно-економічної моделі в умовах
невизначеності. Надано практичні рекомендації щодо інтеграції бренд-стратегії
у систему економічного управління з метою підвищення інвестиційної
привабливості та досягнення сталого розвитку.
