Короткий опис(реферат):
У роботі представлено теоретичні основи та науково-методичні підходи щодо охорони земель сільськогосподарського призначення, які представлені сільськогосподарськими угіддями (рілля, перелоги, багаторічні насадження, пасовище, сінокіс). землі сільськогосподарського призначення мають статус пріоритетності, оскільки використовуються для вирощування сільсько-господарських культур та сировини для тваринницької галузі. Вагоме значення для ефективності використання земель сільськогосподарського призначення має родючість ґрунтів, яка через надмірне антропогенне навантаження на сільськогосподарські угіддя, у першу чергу орні землі, знижується. Для збереження й відновлення родючості ґрунтів та охорони сільськогосподарських земель в цілому необхідно розробляти і впроваджувати землеохоронні заходи, які передбачаються у землевпорядній документації (схемі землеустрою, проєкті землеустрою, робочому проєкті землеустрою). Ці заходи спрямовані на організацію території сільськогосподарського землекористування через впровадження протиерозійного землеробства, ґрунтозахисного впорядкування, тимчасової консервації, трансформації угідь тощо. У роботі на прикладі земельного фонду Буської територіальної громади проаналізовано стан використання земель сільськогосподарського призначення. Увага акцентується на орних землях, де відбуваються процеси дефляції. У роботі запропоновано для підвищення родючості ґрунтів та захисту орних земель від деградації проводити ґрунтозахисну організацію території та впроваджувати тимчасову консервацію для поліпшення стану ґрунтів.